Твій слід в історії. Божа воля і твоя відповідальність

Desktop24

Останнім часом все більше думаю про свій слід в історії. І нехай не будемо брати цю тему глобально, а зосередимося хоча б локально на тому відпечатку, який кожен з нас залише на цій Землі.  Подивимося, як життя одного може впливати на долі конкретних людей. Зараз Бог явно звертає мою увагу на приклади з мого буття, якими я хочу поділитися з вами. Всі ці кейси носять негативний характер, але відкривають переді мною нові можливості. Я розумію, у чому мені треба зміцнитися: більше вкладати у тих людей, котрих Бог довірив мені. Я наведу кілька реальних ситуацій без використання імен і зроблю висновок. Переконана, що кожному  буде над чим подумати.

Ситуація №1. З цієї молодою жінкою я спілкувалася протягом одного навчального року. Я займалася англійською з її дитиною. Я постійно думала про те, як донести їхній сім’ї Євангеліє. Я розповідала, що ходила у церкву, приносила християнські журнали для доньки, запрошувала у дитячий літній табір. Але я все ж не розповіла їй усе про Христа, я все чекала відповідного моменту, якого так і не настало. Мама дівчинки була дуже хорошою і привітною, милою жінкою. Правда ростила дитину вона без чоловіка, з своєю мамою. Так в кінці навчального року ми розійшлись своїми дорогами. Пізніше, я дізналася, що мама дівчинки зникла безвісті. Її шукали, але безрезультатно. Офіційна версія, що вона покінчила з собою (хоч я в це не вірю,бо бачила її як зразкову маму). Нещодавно її знайшли мертвою (пів року потому).

4540_HHH

Знаєте, все б воно нічого. Трагічна історія та й усе. Але я бачу у цьому свій «пробіл». Що сталося б, якщо б я молилася, постилася б про цю сім’ю, розповіла б Євангеліє та запросила приєднатися до церкви?! Тепер донечка залишиться сиротою з бабусею. Можливо у матері  була депресія, якої я не помітила. І вона так потребувала знати, що Бог її любить. Про що я їй так і не сказала. Тепер вже ніколи і не скажу. У цій драмі я так і не зіграла можливо свою ключову в її житті роль.

Ситуація №2. З цією дівчинкою я була мало знайома. Вона у свої 18 прийняла хрещення і стала членом церкви. На жаль, її мало хто помічав, часто навіть не запрошували на різні «молодіжні тусовки». Вона була дуже скромною на вигляд і не привертала до себе особливої уваги. Часто була просто осторонь. Хоч і не пропускала недільних служінь, вона так і не знайшла себе у церкві як служитель.

molitvi-geni2

Бог клав мені на серце змінити якось це. І в той час, коли можливо ніхто не помічав цієї проблеми, я її чітко бачила. Тоді я запросила її до себе на дівочу групу. Їй не вдавалося постійно її відвідувати, оскільки було тяжко добиратися до сусіднього селища. Потім я запросила її до себе на недільний обід. Ми гарно провели час.  Бог часто побуджував мене дзвонити до неї, але я робила це рідко. Я мало знала про її життя, окрім того, що дуже мене зацепило (в хорошому розумінні), що вона хотіла мати одного чоловіка на усе життя.

Потім наш зв’язок якось перервався. Після закінчення навчання, вона пішла працювати. Я згадую її палке бажання служити і побувати на Фестивалі Надії у Львові. Але вона не змогла бути через роботу, яка до того ж була навіть не за професією (вона вчилася на перукаря і дуже хотіла ним працювати). Як сьогодні пам’ятаю той день коли востаннє її бачила. Я зайшла до неї на роботу. Вона вийшла до мене, була такою веселою, життєрадісною, багато мені щось розповідала. Сказала також, що дуже шкодує, що не може відвідувати служіння і з жалем сказала про довгоочікуваний Фестиваль. Це було десь у червні, а потім у серпні фатальна новина: вона потрапила у ДТП. Хлопець віз її на скутері додому і їм на зустрічну виїхав бус, якого неповнолітні хлопці взяли у батька без просу.

Фатальний час,фатальне місце… Вона ще жила кілька днів, приходила до тями, спілкувалася з рідними, але потім відійшла вічність. Їй було лише 19.

Heart Rhythm On Black

Що я могла б зробити? Хлопець, який віз її, не був християнином. Вона з ним зустрічалася. Я про це навіть і не знала. Хто зна, можливо, якщо б ми спілкувалися більше і я могла б більше нею цікавитися, вона б не їхала тоді у ту ніч із ним. Можливо б вона вирішила чекати того, який справді буде для неї від Бога. Хоча я не знаю, які були Божі шляхи. Можливо, її смерть відкриє для його родини двері в Царство Боже. Але я всього лише говорю, що вірю в те, що цій аварії можна було зарадити. І сумління мене картає, що в її житті я не зіграла своєї ролі як подруга-християнка.

Ситуація №3. Дівчина, з якою я наче багато спілкувалася, але без належного ентузіазму. Вона завжди більше проявляла ініціативи, я лише відповідала взаємністю. Вона була наближеною до Господа, але ще так потребувала моїх ревних молитов, настанов та простої християнської опіки. Я ж думала, що розмов отих вистачає і що я вже достатньо вклала в її голівоньку розуміння про моральні норми поведінки, потрібні для її життя. Але не тут то було. Через відсутність між нами глибоких стосунків, я не знала чим вона живе (лише поверхнево). А вона відійшла від Істини. За цей час вона мала перші у своєму житті інтимні стосунки з хлопцем. Він був до всього ще й п’яним і само собою наступного дня покинув її. А вона тепер мучиться, бо розуміє, що назад цього всього не повернеш. Знання моралі не допомогли їй.  А я мучуся, що не вникала у її життя, не вимолювала її у Бога. А можна б було вберегти її від таких компаній і подібних «хлопців» своєю сестринською турботою і щирими відносинами.

landscape-1462815365-holding-hands

Ситуація №4. Тепер мова піде про подружню пару. З дружиною я мала досить хороші відносини. Я всіляко намагалася її духовно наставляти( бо бачила потребу у цьому). Але напевно я недостатньо про це переживала. Бо такі не заслужила на довіру сповна. Так склалося,що вже після одруження виявилося що вони мали інтимні стосунки до шлюбу. І я не пишу це тут, щоб висміяти їх і всіх, які не утримуються в чистоті до шлюбу. Зовсім ні! Я пишу це з великим болем у серці, бо вірю, якщо б у кожного з них були духовно зрілі наставники, то цього б не сталося.

Говорити на інтимні теми мені не завжди було комфортно, тому я якось оминала цей «острівок». При тому, що сатана цю сферу використовує на свою користь, тільки так, щоб розбити християн. А нам так і не вдавалося відверто поговорити і те, що ще можна було до шлюбу вирішити і з чистим сумлінням іти в сімейне життя, тягнулося ще довго. Я винна, що не проявила пильності у відносинах і з подругою і не відчула підозрілого.

72734777

Я пишу це все тут, відкриваючи можливо моє і чиєсь особисте, щоб спонукати піклуватися вас про людей, яких Бог вам довірив. Це не просто люди. Це цілі долі. Повірте, для всіх вищеперерахованих осіб будуть свої наслідки з цих ситуацій. В переважній більшості ці наслідки негативні. Для когось взагалі вороття немає( бо вони померли вже), а для тих, хто усвідомив свої помилки, нелегко їх забути і жити з «чистого листа».

Бог кожного з нас побуджує піклуватися про конкретних людей: Машу, Ваню, Петю, Дашу… Але так часто ми вважаємо це неважливим – дзвонити по телефону, зустрічатися, щоб пити каву і говорити про життя, годинами молитися і брати пости за цих людей. Я не знаю,що бачите ви у цих ситуаціях: фатальний збіг обставин, Божу волю чи вибір самої людини? Я розумію також, що кожен з них зробив свій вибір у житті і роль цього не можна ніяк применшити. Інший хтось скаже, що це Божа воля і ситуації такого масштабу — то не наша справа. Але я  все-таки бачу у цьому своє безвідповідальне ставлення до довірених Богом людей.

buduschee-proshloe-nastoyaschee-vremya-tekst-Favim.ru-64166

Нам легко всістися на сидіння Судді і карати всіх грішників. Але, перш ніж наступного разу судити чийсь вчинок, подумай, чи достатньо ти був зацікавлений у тому, щоб цей гріх чи ця ситуація не відбулася? Якщо ти робиш усе від тебе залежне, молишся за своїх друзів і ревнуєш про їхнє благочестиве життя, регулярно глибоко спілкуєшся з ними то ти справжній молодець. А якщо не так, то думай сам…

Твій слід в історії – це благословенні долі людей, доручених тобі Богом.

Альона Бондарчук

 

 

 

Реклама

Твій слід в історії. Божа воля і твоя відповідальність: 2 комментария

  1. Ну если брать ответственность на себя за выбор людей, то потеряешь покой. Важно помнить, что жизнь каждого человека определена Богом. Каждый понесет ответственность за нее. И речь вовсе не в том, что не нужно тогда евангелизировать и заботиться о людях. Это дело чести каждого христианина. Речь о том, чтобы излишне не винить себя в том, «а что если бы…»

    Нравится

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s