Місіонерським поїздкам «Світло на Сході» — 10 років. Мій шлях до місіонерства

Місіонерським поїздкам «Світло на Сході» — 10 років. Мій шлях до місіонерства

Часто роздумуючи про деякі речі, я все більше починаю захоплюватися Богом та Його планом для кожної окремої людини. Ці роздуми у мене теж пов’язані із місіонерськими поїздками місії «Світло на Сході». Буквально нещодавно ми святкували 10-річний ювілей цих поїздок, згадували з чого все починалося і як чудно та дивно Бог примножив це служіння і дав неймовірні плоди. На даний момент в списках налічується близько 400 місіонерів — людей котрі хоч одного разу брали участь у літніх місіонерських поїздках. Як відмітив директор місії Павло Давидюк на святкуванні ювілею: «Таку кількість людей дуже тяжко організувати людськими зусиллями, тому тут ще більше проявляється Бог, Який побуджує людей до служіння».

img_20161022_110753_750

На даний момент я є місіонером «Світло на Сході» влітку, а значить і частиною великої Божої сім’ї. З чого почався мій шлях в місіонерських поїздках? Вперше в 2011 році я вийшла з зони комфорту – поїхала невідомо куди з командою абсолютно незнайомих людей. Але тоді Бог неймовірно благословив і утвердив ще більше у бажанні слідувати за Ним, а також підтверджував моє місіонерське покликання.

Для того, щоб всі розуміли, що таке літні місіонерські поїздки і для кращого розуміння всього, що написано нижче, я поясню в чому суть. Впродовж 9 місяців з вересня до травня у місіонерських відділ місії «Світло на Сході» поступають заявки від пасторів церков або місіонерів з різних куточків України з прохання приїхати та провести палаточну євангелізацію. Пізніше це все узгоджується з місією та місцевою владою населеного пункту, видаються відповідні дозволи та місіонерська команда приїжджає на тиждень у це село чи місто, щоб проповідувати.

voz8ouavsqq

Ці тижневі євангелізації тривають протягом усіх 3-ох літніх місяців. Для проповіді ми використовуємо такі служіння: вранці о 10.00 — дитяче, ввечері о 19.00 — доросле і о 21.00 – молодіжне служіння, які  проводяться у великому наметі розташованому зазвичай або у центрі містечка, або ж у людному місці. Впродовж усього дня місіонери по двоє розходяться по всьому населеному пункті і проповідують про Ісуса Христа від серця до серця, тобто на особистісному рівні. Кожного дня є своя тема вечірніх служінь — окремо для дорослих і окремо для молоді. Також є ще паралельно служіння  «Євангеліє в картинах». Це виставка репродукцій картин всесвітньо знаменитих художників на християнську тематику. Вони виставляються у людному місці і використовуючи їх розповідається Євангеліє – є картини починаючи від народження Христа аж до судного дня.  Місіонери впродовж цього тижня живуть у маленьких палатках або при можливості у Домі молитви. Про одну з таких поїздок зняли відеоролик, який можна переглянути тут.

ps2cp9muzqu

Отож почну з передісторії. Був час, коли я дуже хотіла поїхати в місіонерську поїздку в Азію. Це бажання в мене довго дозрівало, а потім ще й до нас в церкву приїхала група місіонерів з Казахстану. Я познайомилася з місіонеркою Ольою (пізніше я стала її молитовним другом, коли вона 3 роки служила у Казахстані). Це стало ще одним поштовхом для мене. Але попри те, що я дуже хотіла їхати і молилася і не була ні до чого прив’язаною, що могло б перешкоджати, єдине, що тоді перекрило мені шлях – це переживання батьків і відсутність їхнього благословення у цьому. Ніколи не забуду як я тоді плакала, сокрушалась перед Богом і писала у свій щоденник Богу листа. Хоч мені було дуже боляче та незрозуміло, чому Бог саме так направляє зараз, я сказала Йому, що готова чекати і готова служити так, як Він захоче. І якщо двері зараз закриті для мене в Азію, це не значить, що я не можу служити по-іншому, розповідаючи людям Євангеліє. Тоді, поговоривши і виплакавшись Олі, вона мене заспокоїла і власне вона розповіла мені про місію «Світло на Сході», місіонери якої влітку їздять по Україні та розповідають Євангелію. «Тому, — сказала вона, —  якщо ти не можеш їхати в Азію, а маєш бажання служити, можеш якось знайти їх в інтернеті і зв’язатися та домовитися про твою участь теж». Тепер я вже не знаю, чи пам’ятає Оля про цю нашу розмову, але я дуже вдячна Богу, Який тоді саме так направив.

rpqrs-zj50
Місіонерка з Казахстану Ольга Габель

Далі я пам’ятаю все як в тумані: знайшла в інтернеті цю місію, написала директору, який мене перенаправив   на відповідального за місіонерське служіння – Танцюру Віктора Зіновійовича. Потім ми з ним якось сконтактувалися по телефону. Це була весна 2011. Він розповів як усе проходить та запросив мене на місіонерську зустріч, щоб я познайомилася з місіонерами. Але мені не вийшло бути. Потім все стихло – розпочалося літо, нові турботи. Але бажання робити щось більше ніж просто ходити щонеділі до церкви в мене зростало, хоча на той момент я була в Бозі лише 2 роки.

ej0vkav1nyy
Дитяче служіння в місіонерській палатці, с. Привітів, 2013 р.

Отож, якось, будучи на молодіжному фестивалі, мені роздався дзвінок від Віктора Зіновійовича. Я не знаю як він про мене згадав (чи може я якось нагадувала про себе), але він мене «запитав в лоб», коли я приїду. Я сказала, що наступного тижня. Так і сталося. Я зібрала речі (хоча не знала навіть що брати), купила квиток до Бердичева, звідти мала їхати до Житомира. Там мене мали забрати місіонерським бусом на місію в Житомирську область. Ніколи не забуду те відчуття, коли я вже сиділа у маршрутці в Житомир. «Навіщо я туди їду? Я навіть нікого там не знаю. Що я там буду робити? Можливо ще не пізно відмовитися?!» Але потім я якось зрозуміла, що якщо вирішила, то значить так тому і бути – поїду. Напевне зараз, дивлячись у минуле і аналізуючи це все, я роблю висновок,що я тоді була ще такою «духовною дитинкою». Про яку заграничну місію я могла лише тільки думати?! Це були ледь не перші мої кроки разом з Богом, я вчилася довіряти Йому.

Отож, я все-таки потрапила у цю першу поїздку. А була вона у с. Головенка Житомирської області. Бог напевне тоді помилував і ми не ночували в палатках (бо я ще ніколи до того толком не ночувала так довго – протягом тижня), а нас поселили у приміщенні, де влітку проводився дитячий табір. Там були двохповерхові ліжка. Я спала на другому поверсі.

ze8tpw6w1xq
Перша місіонерська поїздка, с. Головенка, Житомирська обл.

Хочу сказати, що мене одразу дуже добре прийняла команда. Було теж багато тих, хто приїхав вперше. Ми потоваришували. Пам’ятаю як потім ми всі разом готували програму на молодіжки, які тоді проводив Юра Пилипенко, який приїхав їз Запоріжжя. Я запам’ятала його, оскільки він дуже горів тоді цим служінням. Ми всі вкладалися в одне. Не забуду, як я тоді вперше виходила на благовістя. Віктор Зіновійович взяв мене із собою. Я слухала як він розповідав Євангеліє людям. Ми молилися за них, вони молилися і сповідували теж свої гріхи. Я була у захваті. Це був лише початок.

8wls1lrwgt0
Проводжаємо в дорогу додому молодіжного лідера Юру Пилипенка

Пізніше, вже взявши участь у багатьох таких поїздках, на питання близьких як я себе почуваю, я завжди відповідала, що відчуваю себе на своєму місці і що роблю те, що приносить мені найбільше задоволення у житі. Я впевнена, що роблю те, що має значення  не тільки тут на землі, але буде мати свою вагу у вічності. Я знаю, що це сотні людей, які саме з моїх вуст почули про жертву Христа. Я не знаю як ви, але я не можу передати радості від того, коли ти звіщаєш людині Євангеліє, а вона сокрушається, молиться, хоче змінювати своє життя, позбавлятися від гріха. Є й інші, які не приймають, гонять з своїх домівок, «благословляють» недобрими словами. Але я завжди радію, що Євангеліє все одно звіщається. Така Божа воля, такий Його план.

got4tfb9rxs
Доросле вечірнє служіння у м. Турійськ, Волинська обл.

За весь час я побувала у 9-ти таких поїздках за 5 років. Я ще досі пам’ятаю очі деяких людей, яким я розказувала про Ісуса, пам’ятаю емоції, які я переживала після таких спілкувань і як мені хотілося молитися за них. Ці поїздки змінюють людей кардинально. Тут ти вчишся служити, не очікуючи нічого взамін. Служити команді та людям, які ще далеко від Бога. Тут ти вчишся по-справжньому любити попри всі непорозуміння та випробування.  Ми багато молимося один а одного, молимося за служіння і в цьому є свій результат. Бог зрощує в нас любов. Тут теж формуються і навички роботи в команді, взаємна повага один до одного, співпереживання, підтримка.

Я не можу порахувати навіть скількох особливих друзів Бог подарував мені через цю місію. Це такі люди, які не лише є в твоєму списку, а знають про твоє життя, питають про що можуть молитися. І я знаю, що я можу і не бачитися з ними протягом якогось часу, але коли ми знову зустрінемося, то будемо «на одній хвилі». Це безцінно мати людей, котрі розділяють місіонерське бачення на життя. Люди, які себе присвятили тому, щоб проповідувати, які бачать у цьому сенс життя.

sioje_v1vko
Невеличка частина нашої місіонерської команди

Я кілька років поспіль святкувала своє день народження, будучи в місіонерських поїздках. І не дарма, бо вважаю місіонерську команду своєю сім’єю, а пастора Віктора Зіновійовича – духовним батьком. Я щиро люблю цих людей і тому завжди з нетерпіння чекаю на наші зустрічі. І нам дають таку можливість — зустрічатися кожних 2 місяці на спільну зустріч на території місії «Світло на Сході», щоб ділитися своїми благословеннями, баченнями на майбутнє. Тут ми також молимося багато за літні поїздки,один за одного та разом беремо участь у причасті як символ нашої єдності з Христом та один з одним.

IMG_3941.JPG
Моє 24-те день народження. З місіонером «дядьою Вовою»

Я вдячна Богу за такі можливості, які Він дає зараз для України і що ми можемо це використовувати для Його слави. Отож, так почався мій місіонерський шлях.

До цих пір моє серце ще горить місією проповідувати за кордоном. Тепер мене благословляють і батьки, і пастор з церквою, і друзі. У лютому місяці 2017 року я планую короткострокову місіонерську поїздку-практику на місяць до Грузії. Конкретно буду займатися там служінням  із студентами та допомагати помісним церквам. Їду туди одна, хоча там буде приймаюча сторона – двоє місіонерів, які там ведуть активну місіонерську діяльність.

img_6907
Особливий вечір з грузинськими школярами неподалік Батумі, Грузія

Друзі, я вперше полечу закордон самостійно щоб служити. І тому дуже потребую вашої молитовної та фінансової підтримки. Якщо ви напишите в приват мені свою електронну адресу з бажанням підтримати мене, я напишу молитовні потреби і сповіщатиму вас про новини з Грузії. Таки чином ви станете моїм молитовним другом. Молитви – це найперше чого я потребую.

Якщо Господь відкриває Ваше серце, щоб пожертвувати кошти саме на цю поїздку, напишіть будь ласка мені особисто у соц. мережі: ВК Альона Бондарчук , ФБ Альона Бондарчук або на електронну адресу alenka.bondarchuk@gmail.com.

Поки що ця поїздка короткострокова, але в майбутньому я хочу своє життя тісно зв’язати із місією проповіді Євангелії по всьому світі, де Господь дозволить і куди направить. Отож, ви зможете і в майбутньому при бажанні підтримувати моє служіння. Я дуже потребую вашої підтримки і вірю, що саме завдяки відкритим до Бога людям може звершуватися Велике Доручення Ісуса Христа: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Марка 16:15).

Хай Господь усіх нас благословить, щоб бути причасниками Божої місії: молитовно (молитися про місію та місіонерів), фінансово (жертвувати кошти на місіонерське служіння) та посвятою себе (самостійно йти та проповідувати).

Альона Бондарчук

 

Реклама

Нік Вуйчич вдруге відвідав Україну

Нік Вуйчич вдруге відвідав Україну

Нещодавно відвідала виступ легендарної особистості — Ніка Вуйчича. Зізнаюсь, що отримала від 2-годинного виступу більше ніж могла очікувати. Австралієць з Америки, котрий вдруге приїхав з візитом до України, щиро вірить в Ісуса і називає себе «посланцем та слугою Всевишнього Бога». У цьому розкривається і його життєва місія і кредо і сила для насиченого справжнього життя.

note-nvm14

Виступ чоловіка без рук і ніг став підбадьоренням для мільйонів не лише інвалідів, але й фізично повноцінних людей. Послання Ніка чули вже близько 7 мільйонів людей по всій Землі. Він став дуже затребуваним спікером, проповідником та надихаючим коучем. У цьому постійно посміхаючийся батько двох дітей не бачить своїх особистих заслуг, адже він переконаний, що все, що він має сьогодні – подарунок від Господа. Він відкрив ще один секрет свого життя — завжди бути за все вдячним. Колись він не міг зрозуміти за що Бог дав саме таке життя і так познущався над його віруючими батьками (тато Ніка — пастор церкви). Але тепер, пройшовши багато труднощів, він знає, що подяка робить чудеса. «Я ніколи не міг уявити, що стану знаменитим, буду так багато подорожувати, буду вітатися із президентами і мене будуть показувати по телевізору,- розповідає про історію своїх перемог Вуйчич. — Ми не повинні обмежувати себе своїми власними рамками, які ми самі придумали, адже з Богом можливо ВСЕ!»

Мене він вразив від першого свого слова і аж до останнього. У ньому є те, що я називаю «справжністю». Він не робить щось заради пафосу, підвищення свого статусу  і не вимагає до себе особливого ставлення. Він простий. Простий просто до «не можу». Звідки я констатую це і як могла про це дізнатися? Відповідь банальна: «Це просто відчувається!»

img_20160926_153813_773

Все, що відбувалося у Палаці спорту 25 вересня у Києві було дуже справжнім. Були справжні історії та переживання з життя Ніка та інших людей. Він говорив про те, що є насправді. Нічого не прикрашував, нічого не применшував, не додавав зайвого. Слухаючи його, легко можна було провести паралель із своїм життям. За його словами, люди в різні періоди життя переживають усілякі кризи. У підлітків – це несприйняття свого тіла, яке змінюється, невизначеність у житті і пошук цілі, у молодих людей 17-19 років – вибір університету, професії, у трохи старших – питання одруження і тд. Виходить, що люди завжди чогось шукають і думають, коли пройдуть цей відрізочок часу, то напевне стануть щасливими. Але так не стається.

001-16-9-10

Я зрозуміла для себе, що хочу насолоджуватися процесом, а не лише результатом. І якщо я прагну до чогось, то не повинна жити лише мрією, коли це здійсниться. Я маю навчитися цінувати сьогоднішній день і любити шлях, яким я іду. «Мені не потрібні ноги та руки, мені потрібне відновлення душі, прощення від Бога. Це те, що дає надію», — запевняє у своєму виступі спікер.

А ще мене дуже захопило, як він розповідав про Ісуса. Так просто, так відкрито. Мало кому зараз вдається говорити так щиро про Бога. Розповідав про стосунки з Ісусом, про справжнє християнське життя, а не релігію, про те, що вічне, а не тимчасове. Надихали його слова про небеса, які реальні. «Одного разу,- говорить він, — коли я буду на небесах, до мене підбіжить хлопчик Деніел і скаже, щоб я поглянув на його нові руки і ноги!» Даніел – це хлопчина, який як і Нік народився абсолютно без кінцівок. Зараз сім’я Ніка і Деніела товаришують, допомагають один одному порадами та надають підтримку. Власне цей хлопчик колись дуже повпливав на життя Ніка. Той зрозумів, що може стати для когось відповіддю.img_20160926_154143_304

«Якщо ви очікуєте чуда, а чудо не стається – станьте самі чудом для когось!» — знаменита фраза видатного спікера.

Ще я захоплююсь людьми, які не бояться «впасти лицем в бруд». Я не маю наувазі, що вони цим пишаються, а просто вміють визнати свої слабкі сторони, недосконалості, провали, страхи. Це те, що є у кожного з нас. Нік запропонував про негативні сторони запитати у його дружини,бо ж кому як не їй знати про нього усе. Ну і так, якщо ви не знали, то у цього неповноцінного (за мірками суспільства) чоловіка є красуня-дружина та двоє прекрасних синів, схожих на нього. Так, Бог дуже Благий до Ніка, як і впринципі до кожного з нас, яких Він дуже любить.

Доречі і про любов Нік теж багато сказав. Зокрема про найбільше виявлення любові в особі Ісуса Христа. А також про любов до людей. Він і сам кілька разів під час виступу сказав, що любить Україну, що любить нас, українців. Він навіть вивчив ці фрази російською, що по-особливому покорило публіку, які то і робили, що кілька разів давали оплески харизматичному проповіднику.img_20160926_154704_086

Вів себе на сцені він дуже розкуто: ходив по спеціальній підставці туди і назад, лягав на живіт, а потім піднімався без допомоги сторонніх людей, допомагав перекладачу перекладати правильним тоном голосу, корегував звукооператорів в гучності звуку. І це, знаєте, не промахи, не мінуси, а навпаки — плюси. Це означає, що все «живе», не запрограмоване, не штучне. Я більше всього чомусь останнім часом почала ненавидіти усе несправжнє. Таки зараз тягнуся до усього, що хоч можливо і не досконале, але справжнє. Хочу особливо відмітити, що Нік проповідував про Ісуса правдиво і заклик, який він робив, щоб люди покаялися був теж виважений. Євангелист попросив людей, які хочуть примиритися з Богом, встати із своїх місць. Він кілька разів перепитав, чи дійсно люди, які піднялися розуміють для чого вони встали і чи справді вони хочуть молитися, щоб мати стосунки з Ісусом (через спілкування: молитву, Біблію і тд). Я відмітила для себе, що він не хотів «каяти» людей, як це роблять багато інших проповідників, використовуючи людські емоції. Він власне хотів донести потребу людської душі у спасінні від гріха, потребу у спілкуванні з Ісусом.

Я сама багато після його виступу переосмислила. Чесно признаюсь, що багато плакала – сокрушалася від того, що часто я не справжня з Богом та людьми. Інколи приходиться грати якісь ролі, бути більш духовною хоча б на словах (коли на ділах далека від цього). Я хочу вчитися бути справжньою. Мрію навчитися геть не залежати від думки інших людей (бо часто підлаштовуюсь під якісь правила), а вміти твердо відстоювати свої переконання.

Тепер я і справді переконалася у відмінності відеовиступів, які ми дивимося у ютубі і можемо потім так суховатенько ділитися враженнями від почутого. Інше діло – особиста зустріч – бути там, де говорить спікер, захоплюватися його харизмою, переживати незабутні емоції. Я остаточно зрозуміла, що хочу завжди віддавати перевагу саме таким заходам. Я отримала масу позитиву. Навіть так, що вночі не могла довго заснути.

gt

Окрему подяку хочу висловити моїй добрій подрузі Ані Забельниковій, завдяки якій я потрапила на цей неймовірний захід. Все дуже просто: Аня запросила мене піти разом із нею ще в кінці серпня і одразу придбала для мене квиток. І, якщо б не її запрошення, хто зна чи відвідала б я Палац спорту і вперше на свої власні очі побачила легендарного Ніка Вуйчича та почула його надихаюче послання «З Богом можливо все!».

Отож, слава Богу за все!

Update: Наступний виступ Ніка відбудеться 17 вересня 2017 на Хрещатику о 19.00. Цьогоріч — це благодійний (читати -безкоштовний) виступ. Нік жертвує багато чим,  щоб ділитися з людьми надією, яка живе в його серці. Не прогавте неймовірну можливість доторкнутись до чуда!

Детальніше:

https://www.facebook.com/NickVujicicUkraine/

https://www.facebook.com/events/2010105305885196/?ti=cl

Альона Бондарчук