Нещодавно відвідала виступ легендарної особистості — Ніка Вуйчича. Зізнаюсь, що отримала від 2-годинного виступу більше ніж могла очікувати. Австралієць з Америки, котрий вдруге приїхав з візитом до України, щиро вірить в Ісуса і називає себе «посланцем та слугою Всевишнього Бога». У цьому розкривається і його життєва місія і кредо і сила для насиченого справжнього життя.

note-nvm14

Виступ чоловіка без рук і ніг став підбадьоренням для мільйонів не лише інвалідів, але й фізично повноцінних людей. Послання Ніка чули вже близько 7 мільйонів людей по всій Землі. Він став дуже затребуваним спікером, проповідником та надихаючим коучем. У цьому постійно посміхаючийся батько двох дітей не бачить своїх особистих заслуг, адже він переконаний, що все, що він має сьогодні – подарунок від Господа. Він відкрив ще один секрет свого життя — завжди бути за все вдячним. Колись він не міг зрозуміти за що Бог дав саме таке життя і так познущався над його віруючими батьками (тато Ніка — пастор церкви). Але тепер, пройшовши багато труднощів, він знає, що подяка робить чудеса. «Я ніколи не міг уявити, що стану знаменитим, буду так багато подорожувати, буду вітатися із президентами і мене будуть показувати по телевізору,- розповідає про історію своїх перемог Вуйчич. — Ми не повинні обмежувати себе своїми власними рамками, які ми самі придумали, адже з Богом можливо ВСЕ!»

Мене він вразив від першого свого слова і аж до останнього. У ньому є те, що я називаю «справжністю». Він не робить щось заради пафосу, підвищення свого статусу  і не вимагає до себе особливого ставлення. Він простий. Простий просто до «не можу». Звідки я констатую це і як могла про це дізнатися? Відповідь банальна: «Це просто відчувається!»

img_20160926_153813_773

Все, що відбувалося у Палаці спорту 25 вересня у Києві було дуже справжнім. Були справжні історії та переживання з життя Ніка та інших людей. Він говорив про те, що є насправді. Нічого не прикрашував, нічого не применшував, не додавав зайвого. Слухаючи його, легко можна було провести паралель із своїм життям. За його словами, люди в різні періоди життя переживають усілякі кризи. У підлітків – це несприйняття свого тіла, яке змінюється, невизначеність у житті і пошук цілі, у молодих людей 17-19 років – вибір університету, професії, у трохи старших – питання одруження і тд. Виходить, що люди завжди чогось шукають і думають, коли пройдуть цей відрізочок часу, то напевне стануть щасливими. Але так не стається.

001-16-9-10

Я зрозуміла для себе, що хочу насолоджуватися процесом, а не лише результатом. І якщо я прагну до чогось, то не повинна жити лише мрією, коли це здійсниться. Я маю навчитися цінувати сьогоднішній день і любити шлях, яким я іду. «Мені не потрібні ноги та руки, мені потрібне відновлення душі, прощення від Бога. Це те, що дає надію», — запевняє у своєму виступі спікер.

А ще мене дуже захопило, як він розповідав про Ісуса. Так просто, так відкрито. Мало кому зараз вдається говорити так щиро про Бога. Розповідав про стосунки з Ісусом, про справжнє християнське життя, а не релігію, про те, що вічне, а не тимчасове. Надихали його слова про небеса, які реальні. «Одного разу,- говорить він, — коли я буду на небесах, до мене підбіжить хлопчик Деніел і скаже, щоб я поглянув на його нові руки і ноги!» Даніел – це хлопчина, який як і Нік народився абсолютно без кінцівок. Зараз сім’я Ніка і Деніела товаришують, допомагають один одному порадами та надають підтримку. Власне цей хлопчик колись дуже повпливав на життя Ніка. Той зрозумів, що може стати для когось відповіддю.img_20160926_154143_304

«Якщо ви очікуєте чуда, а чудо не стається – станьте самі чудом для когось!» — знаменита фраза видатного спікера.

Ще я захоплююсь людьми, які не бояться «впасти лицем в бруд». Я не маю наувазі, що вони цим пишаються, а просто вміють визнати свої слабкі сторони, недосконалості, провали, страхи. Це те, що є у кожного з нас. Нік запропонував про негативні сторони запитати у його дружини,бо ж кому як не їй знати про нього усе. Ну і так, якщо ви не знали, то у цього неповноцінного (за мірками суспільства) чоловіка є красуня-дружина та двоє прекрасних синів, схожих на нього. Так, Бог дуже Благий до Ніка, як і впринципі до кожного з нас, яких Він дуже любить.

Доречі і про любов Нік теж багато сказав. Зокрема про найбільше виявлення любові в особі Ісуса Христа. А також про любов до людей. Він і сам кілька разів під час виступу сказав, що любить Україну, що любить нас, українців. Він навіть вивчив ці фрази російською, що по-особливому покорило публіку, які то і робили, що кілька разів давали оплески харизматичному проповіднику.img_20160926_154704_086

Вів себе на сцені він дуже розкуто: ходив по спеціальній підставці туди і назад, лягав на живіт, а потім піднімався без допомоги сторонніх людей, допомагав перекладачу перекладати правильним тоном голосу, корегував звукооператорів в гучності звуку. І це, знаєте, не промахи, не мінуси, а навпаки — плюси. Це означає, що все «живе», не запрограмоване, не штучне. Я більше всього чомусь останнім часом почала ненавидіти усе несправжнє. Таки зараз тягнуся до усього, що хоч можливо і не досконале, але справжнє. Хочу особливо відмітити, що Нік проповідував про Ісуса правдиво і заклик, який він робив, щоб люди покаялися був теж виважений. Євангелист попросив людей, які хочуть примиритися з Богом, встати із своїх місць. Він кілька разів перепитав, чи дійсно люди, які піднялися розуміють для чого вони встали і чи справді вони хочуть молитися, щоб мати стосунки з Ісусом (через спілкування: молитву, Біблію і тд). Я відмітила для себе, що він не хотів «каяти» людей, як це роблять багато інших проповідників, використовуючи людські емоції. Він власне хотів донести потребу людської душі у спасінні від гріха, потребу у спілкуванні з Ісусом.

Я сама багато після його виступу переосмислила. Чесно признаюсь, що багато плакала – сокрушалася від того, що часто я не справжня з Богом та людьми. Інколи приходиться грати якісь ролі, бути більш духовною хоча б на словах (коли на ділах далека від цього). Я хочу вчитися бути справжньою. Мрію навчитися геть не залежати від думки інших людей (бо часто підлаштовуюсь під якісь правила), а вміти твердо відстоювати свої переконання.

Тепер я і справді переконалася у відмінності відеовиступів, які ми дивимося у ютубі і можемо потім так суховатенько ділитися враженнями від почутого. Інше діло – особиста зустріч – бути там, де говорить спікер, захоплюватися його харизмою, переживати незабутні емоції. Я остаточно зрозуміла, що хочу завжди віддавати перевагу саме таким заходам. Я отримала масу позитиву. Навіть так, що вночі не могла довго заснути.

gt

Окрему подяку хочу висловити моїй добрій подрузі Ані Забельниковій, завдяки якій я потрапила на цей неймовірний захід. Все дуже просто: Аня запросила мене піти разом із нею ще в кінці серпня і одразу придбала для мене квиток. І, якщо б не її запрошення, хто зна чи відвідала б я Палац спорту і вперше на свої власні очі побачила легендарного Ніка Вуйчича та почула його надихаюче послання «З Богом можливо все!».

Отож, слава Богу за все!

Альона Бондарчук

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s