Знаю, знаю, скажете, скільки можна про це говорити, бо вже багато сказано. І який би то був письменник, який би не написав хоча б віршика, хоча б стрічки про любов. Та й, знаєте, тему любові неможливо обійти ніяк. З нею переплітається все у житті, тож я вирішила не відставати та поділитися роздумами, які нещодавно прийшли в голову. Склала таких собі топ 5 аспектів, які для мене визначають любов як таку.

Отож, любов – це повага до особистості один одного.

Що то значить? А значить те, що коли одна людина, приміром,  – екстраверт, а інша – інтроверт, то вони не цькують один одного за те, що хтось, мовляв, якийсь не такий. Під цим часто розуміється, що ти не такий як я, а значить в тобі щось не так.  Це стосується й інших граней особистості: лідерських здібностей чи їх відсутності, поглядів на життя та цінностей, характеру і ще безлічі інших. Якщо ти справді любиш людину, то не роби з неї собі подібного, свого клона. А просто прийми її такою як вона є. І не просто прийми, а цінуй в ній ті якості, якими вона наділена. Можливо так багато тебе дратує, то просто не зосереджуйся на тому негативі. Знайди позитивні сторони та якості (яких у КОЖНІЙ людині безліч) і поважай, хвали, підбадьорюй людину рухатися в напрямку, який їй цікавий.sqobuwanb6i

Нумер 2.Любов – це коли ти відчуваєш себе собою.

Дуже суміжна річ із першим пунктом. Коли ти любиш і люблять тебе, тобі не потрібно грати якусь «особливу роль». Це дуже важливо. Бо подумай, якщо ти зможеш прикидатися духовним, добрим, білим та пушистим місяць-два, рік-два, то подумай,яким ти будеш емоційно спустошеним , коли ти втомишся. А цей час обов’язково прийде. Твої сили підуть і тобі треба буде стати собою назад. Від такого «прикидання» страдають обоє: по-перше перший полюбив не тебе, а ілюзію, яку ти намалював( а нашо воно тобі?!), ну а по-друге, інша половина страждає від театральної гри, несправжності. Ой, це чесно, одна з найгірших речей, яка може бути в стосунках. Якщо ти ненавидиш походи в гори, а твоя половина їх обожнює, не лукав, скажи як є – що тобі це не подобається, але ти спробуєш просто щоб підтримати її (без обіцянки, що ви ходитимете в гори щосезону). Розумієте, стосунки– діло настільки тонке. Тут найменша нещирість чи гра перетворюється згодом у неправильне бачення цієї людини. Я сама колись проходила таке. І досі є люди, які мають неправильну про мене думку (не знають мене справжню), бо вони зробили аналіз лише по деяким вчинкам(видимим),не бачивши іншого боку моєї особистості. Отож, я за те, що краще я не буду з людиною якій не подобається, наприклад, подорожування, ніж буду прикидатися, що нічого страшного, я взагалі домашня і найкраще, що є в житті – це нікуди не їздитиJ.pkzq377x6em-1

Намбе 3. Любов – це спільність.

Це коли ти вже не сам, не один, не окрема одиниця, а ви двоє – один. Тому жодних рішень не приймається без обговорення. Навіть наймілкіших. Уявіть,що одна рука вирішила щось взяти, а в другої руки виявилась алергія на цю річ(образно кажучи). Буде не дуже приємно. Звичайно напевне тут більше йдеться вже про подружнє життя, але взагалі в стосунках дуже важливо питати думку один одного про те чи про інше, хто як думає і бачить якісь конкретні ситуації. Це дозволяє зрозуміти світогляд людини і в майбутньому шукати спільних компромісів у всьому. Запам’ятай, якщо ти вирішив любити, то більше не можеш поступати «як заманеться», бо тобі прийдеться враховувати інтереси іншої людини, яку ти можеш ранити, образити і тд.

Пункт намбе фор. Любов – це надання «вільного простору»

В кожного є свої захоплення, хобі, друзі. І я думаю( простіть мене,грішну), що то не біда, якщо пара має свій власний особистий час для цих речей. Більше того, я переконана, якщо цього часу немає, то відносини руйнуються. Звичайно, це повинно бути якось обговорено, визначено в рамках, але повага особистого часу, особистого усамітнення – це класно. І це допомагає оновлюватися. Особливо,якщо йдеться про відносини з Богом. В кожного вони повинні бути не лише спільні (як пари), але й особисті.

qgglscijtpy

Фюнф. Любов – це відкритість та довіра.

Коли любиш, ти не боїшся відкривати минуле (якщо потрібно). Ти відкриваєш усі прогріхи, не ховаєш у закутки серця якісь «незручні речі». Але ж така відкритість я думаю можлива вже при дуже серйозних стосунках – перед шлюбом. Думаю, що  недопустимо приховувати якісь хвороби, минулі прогріхи,які потім дадуться про себе знати. Краще викласти усі карти на стіл одразу. Звичайно, це неприємно, буває болюче до сліз говорити про такі речі, але відкритість збудовує і зближує, натомість закритість віддаляє. Ти не знаєш, чого чекати від людини. Ну і довіра це як біле простирадло,яке усе покриває в стосунках. Бо якщо не довіряєш, то будеш постійно жити в стресі та відчаї. Нехай краще буде дитяча наївність, ніж детективські замашки. І знаєте, недовіра навпаки тягне за собою руйнування. І без неї не вдасться щасливо жити. Отож, відкладайте усі підозри, погані передчуття та зробіть усе, щоб ваша половина відчувала, що ви довіряєте. А це найбільша винагорода.

Альона Бондарчук

Фото: Віктор Дубовенко

 

 

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s