Вважаєш, що міцно стоїш? Бережись, не впади! 

Вважаєш, що міцно стоїш? Бережись, не впади! 

За останній рік в моє життя та життя моїх друзів приходять такі ситуації, які змушують мене задуматися над словами апостола Павла: «Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!»(1Кор.10:12).

Яка причина того, що він таке говорить віруючим людям? А саме з контексту цього тексту зрозуміло, що ці люди знали Бога. Тут він наводить приклад ізраїльського народу та каже про них,  що хоч вони і знали Бога і бачили чудеса, які Він робив, всеодно нарікали, поклонялися ідолам, всеодно блудодіяли та гнівили цим Бога. Так в чому ж причина цього всього? 

Аналізуючи падіння християн (в тому числі мої власні), я бачу деяку закономірність. 

Спочатку,  коли ми лише познайомилися з Христом, ми живемо більшою мірою в розумінні Його присутності. Ми прагнемо Його направлення в нашому житті, бо самі ще як сліпі котенята. Ми геть нічого не смислимо в духовних речах, бо лише почали читати Біблію. Ми багато всього приймаємо на віру та не задумуємося про складні питання християнства. При цьому наше життя протікає в надії на Бога щодня. 

Проходить час. Ми стаємо зрілішими. У нас уже з’являється якесь біблійне грунтування певних аспектів життя. Бог нас навчає багато чому. Ми прислуховуємось, але все більше починаємо покладатись на знання (ну я ж не дарма щодня Біблію читаю!) На цьому етапі ми вже можемо чітко сформулювати та висловити свою позицію, можемо зізнатися, що в чомусь недосконалі ще (в плані знання), але загалом тримаємось так нічо. Вже не такі сліпі котенята як напочатку. 

Третій етап — аналіз християнства. Тоді,  коли ми піддаємо сумнівам якісь доктрини, досліджуємо. Вступаємо в дискус «А чи можна втратити спасіння?», розглядаємо думку кальвінізму, армінянства. Тут вже йдуть в хід теми про апокаліпсис, есхатологію, ще якусь там «…логію». Ми вже досить таки підковані в Слові. На будь-яке питання є у нас приготована відповідь з Біблії ще й з посиланням на конкретний текст,  який ми можемо вже цитувати(!!!). Ну все, апостол Павло (який писав більшість цих текстів) вже не «в тємі».

Ну і в заключення. Ми стаємо експертами в «християнських дискусіях». Робимо перепалку словесну,  закидуючи один одного текстами з Писання. Ми все знаємо. Знаємо, що віра без діл мертва. Знаємо, як і коли треба молитися, поститися,  давати милостиню. Знаємо,  що таке плоди духа та плоди плоті. Розкажемо будь-кому, що блуд та нечистота — гріхи і Бог бажає освячення нашого. Одним словом, знаємо все. Хух. Як класно все знати. Тепер, впринципі, я можу бути спокійний. Бо знання мене оберігають і спасають від неправильних рішень. Я розумний: знаю Слово Боже і знаю як треба чинити, а як ні. 

Бабах. Падіння. Брехня, хабар, випивка, блуд, небажання ходити в церкву і тд. 

Як? — спитаєте ви. А отак! Тому Павло і каже, щоб ті,  хто думають наче вони стоять(сильно розумні і сильні) хай бояться, щоб не впасти з того «свого трону». 

Річ у тому,  що в процесі цього «духовного пізнання» надія на Бога зменшується, а надія на себе зростає. Тобі вже стає непотрібен Бог та Його поради, бо ти сам знаєш як краще. І річ не лише в знаннях, а в їх застосуванні. Зазвичай ті,  хто ось так повчає багато всього і всіх з Писання, сам не виконує цього. В чому і найбільша біда. Вчителі Слова стають фарисеями. Ті теж все знали. І думали,  що вони класні. 

Павло в тій же главі говорить: «Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського. Чи ми дратуватимем Господа? Хіба ми потужніші за Нього?«(1Кор.10:21‭-‬22)

Якщо ми стали християнами,  ми не можемо жити подвійним життям. Ми не можемо мати подвійних стандартів. Ми не можемо цитувати Біблію, а потім тусуватись по нічних клубах та займатись блудом. Ми не можемо співати Господу «Аллілуя!» в недільному зібранні, а дома зневажати та не слухати батьків. Ми не можемо жертвувати на діло Боже в церкві, а на роботі відмивати «брудні гроші» та давати хабарі. Ми не можемо! Ми не маємо такого морального права. 

Христова чаша благословення, з якої ми п’ємо — це кров,  яка пролилася за наші гріхи. Він помер один раз. Він помер, щоб ми не грішили. Він помер, щоб ми жили Його життям. Він помер. 

А ти досі живеш для себе? 

7 причин почему Грузия открыта для миссионерской работы

7 причин почему Грузия открыта для миссионерской работы

Удачное географическое расположение Грузии является ее визитной карточкой. Она находится на границе Европы и Азии, сохраняя строгое воспитание и высокий моральный устрой жизни. Грузия почти полностью (на 85%) православная страна, чем ее жители очень гордятся. Здесь есть 9 регионов и 2 автономных республики. Только в автономной Аджарии больше наблюдается ислам, поскольку именно в этой части проходит граница между Грузией и мусульманской Турцией. Учитывая это, страна имеет своеобразную миссионерскую привлекательность.

Открытые двери для миссионеров еще и по нескольким причинам:

 

  1. Грузины очень положительно относятся к украинцам и считают их своими собратьями.

Этому подтверждение, как грузины обнадеживающими плакатами и видеороликами поддерживали Украину во время военных действий на Востоке Украины. Они часто выражают свою солидарность украинцам. В следствии этого, нам, украинцам, легко подружится и общаться с грузинами. А следовательно — и проповедовать Евангелие, устанавливая личные контакты.

IMG_6267
На школьном праздновании Дня независимости Грузии 26 мая
  1. Для въезда в Грузию не нужна виза, а быть на территории страны не выезжая можно в течение года.

Это намного упрощает процесс документальной подготовки к миссионерской поездки, поскольку не нужно лишних расходов и целой пачки документов. Для переезда нужен только загранпаспорт.

  1. Находится недалеко от Украины.

Украина граничит с Грузией через Черное море. Фактически расстояние между странами составляет 1,5 тыс. км. А это тоже самое, что переехать от Запада Украины к Востоку. Поэтому, перелет длится менее 3 часов.

IMG_20160601_021445

  1. Можно общаться на русском языке.

Подавляющее большинство людей понимают русский язык. Меньше могут на нем говорить. Но это упрощает возможность передачи Евангелия, поскольку не нужно учить новый язык.

  1. Грузия граничит с мусульманскими странами.

А это значит, что можно легко тоже благовествовать прилегающих странах – делать краткосрочные поездки. Также можно больше знакомится с миром ислама, находясь даже на территории грузинской Аджарии.

IMG_20170313_095458
На границе с Турцией
  1. Грузия — страна из бывшего Советского Союза.

По этой причине грузины себя отождествляют с украинским народом. У нас есть общее прошлое, история, переживания относительно военных действий, которые были как в Грузии, и которые продолжаются до сих пор в Украине. Мы понимаем друг друга.

  1. Процент евангельских церквей очень низкий.

За данными соц. опроса в 2014 году, евангельскими верующими себя назвали всего лишь 0,3 %. И суть не только лишь в том, какую церковь посещают грузины, а насколько они преданны своей вере, в которой крестились. Для большинства, и это не секрет, к сожалению, православие остается только «мертвой религией». Евангельское движение нуждается в развитии и вложения иностранных миссионеров. Один из местных грузинских служителей сказал так: «Грузия нуждается в миссионерах, которые смогли помочь грузинам открыть глаза на настоящую Истину, а не религию».

IMG_20170219_114209
Одна из евангельских церквей г. Батуми

Поэтому, учитывая все вышесказанное, Грузия нуждается в миссионерской работе и открыта, чтобы принимать миссионеров. Остается только один единственный вопрос: кто станут теми, которые примут этот вызов от Господа?!

Алёна Бондарчук