Нік Вуйчич вдруге відвідав Україну

Нік Вуйчич вдруге відвідав Україну

Нещодавно відвідала виступ легендарної особистості — Ніка Вуйчича. Зізнаюсь, що отримала від 2-годинного виступу більше ніж могла очікувати. Австралієць з Америки, котрий вдруге приїхав з візитом до України, щиро вірить в Ісуса і називає себе «посланцем та слугою Всевишнього Бога». У цьому розкривається і його життєва місія і кредо і сила для насиченого справжнього життя.

note-nvm14

Виступ чоловіка без рук і ніг став підбадьоренням для мільйонів не лише інвалідів, але й фізично повноцінних людей. Послання Ніка чули вже близько 7 мільйонів людей по всій Землі. Він став дуже затребуваним спікером, проповідником та надихаючим коучем. У цьому постійно посміхаючийся батько двох дітей не бачить своїх особистих заслуг, адже він переконаний, що все, що він має сьогодні – подарунок від Господа. Він відкрив ще один секрет свого життя — завжди бути за все вдячним. Колись він не міг зрозуміти за що Бог дав саме таке життя і так познущався над його віруючими батьками (тато Ніка — пастор церкви). Але тепер, пройшовши багато труднощів, він знає, що подяка робить чудеса. «Я ніколи не міг уявити, що стану знаменитим, буду так багато подорожувати, буду вітатися із президентами і мене будуть показувати по телевізору,- розповідає про історію своїх перемог Вуйчич. — Ми не повинні обмежувати себе своїми власними рамками, які ми самі придумали, адже з Богом можливо ВСЕ!»

Мене він вразив від першого свого слова і аж до останнього. У ньому є те, що я називаю «справжністю». Він не робить щось заради пафосу, підвищення свого статусу  і не вимагає до себе особливого ставлення. Він простий. Простий просто до «не можу». Звідки я констатую це і як могла про це дізнатися? Відповідь банальна: «Це просто відчувається!»

img_20160926_153813_773

Все, що відбувалося у Палаці спорту 25 вересня у Києві було дуже справжнім. Були справжні історії та переживання з життя Ніка та інших людей. Він говорив про те, що є насправді. Нічого не прикрашував, нічого не применшував, не додавав зайвого. Слухаючи його, легко можна було провести паралель із своїм життям. За його словами, люди в різні періоди життя переживають усілякі кризи. У підлітків – це несприйняття свого тіла, яке змінюється, невизначеність у житті і пошук цілі, у молодих людей 17-19 років – вибір університету, професії, у трохи старших – питання одруження і тд. Виходить, що люди завжди чогось шукають і думають, коли пройдуть цей відрізочок часу, то напевне стануть щасливими. Але так не стається.

001-16-9-10

Я зрозуміла для себе, що хочу насолоджуватися процесом, а не лише результатом. І якщо я прагну до чогось, то не повинна жити лише мрією, коли це здійсниться. Я маю навчитися цінувати сьогоднішній день і любити шлях, яким я іду. «Мені не потрібні ноги та руки, мені потрібне відновлення душі, прощення від Бога. Це те, що дає надію», — запевняє у своєму виступі спікер.

А ще мене дуже захопило, як він розповідав про Ісуса. Так просто, так відкрито. Мало кому зараз вдається говорити так щиро про Бога. Розповідав про стосунки з Ісусом, про справжнє християнське життя, а не релігію, про те, що вічне, а не тимчасове. Надихали його слова про небеса, які реальні. «Одного разу,- говорить він, — коли я буду на небесах, до мене підбіжить хлопчик Деніел і скаже, щоб я поглянув на його нові руки і ноги!» Даніел – це хлопчина, який як і Нік народився абсолютно без кінцівок. Зараз сім’я Ніка і Деніела товаришують, допомагають один одному порадами та надають підтримку. Власне цей хлопчик колись дуже повпливав на життя Ніка. Той зрозумів, що може стати для когось відповіддю.img_20160926_154143_304

«Якщо ви очікуєте чуда, а чудо не стається – станьте самі чудом для когось!» — знаменита фраза видатного спікера.

Ще я захоплююсь людьми, які не бояться «впасти лицем в бруд». Я не маю наувазі, що вони цим пишаються, а просто вміють визнати свої слабкі сторони, недосконалості, провали, страхи. Це те, що є у кожного з нас. Нік запропонував про негативні сторони запитати у його дружини,бо ж кому як не їй знати про нього усе. Ну і так, якщо ви не знали, то у цього неповноцінного (за мірками суспільства) чоловіка є красуня-дружина та двоє прекрасних синів, схожих на нього. Так, Бог дуже Благий до Ніка, як і впринципі до кожного з нас, яких Він дуже любить.

Доречі і про любов Нік теж багато сказав. Зокрема про найбільше виявлення любові в особі Ісуса Христа. А також про любов до людей. Він і сам кілька разів під час виступу сказав, що любить Україну, що любить нас, українців. Він навіть вивчив ці фрази російською, що по-особливому покорило публіку, які то і робили, що кілька разів давали оплески харизматичному проповіднику.img_20160926_154704_086

Вів себе на сцені він дуже розкуто: ходив по спеціальній підставці туди і назад, лягав на живіт, а потім піднімався без допомоги сторонніх людей, допомагав перекладачу перекладати правильним тоном голосу, корегував звукооператорів в гучності звуку. І це, знаєте, не промахи, не мінуси, а навпаки — плюси. Це означає, що все «живе», не запрограмоване, не штучне. Я більше всього чомусь останнім часом почала ненавидіти усе несправжнє. Таки зараз тягнуся до усього, що хоч можливо і не досконале, але справжнє. Хочу особливо відмітити, що Нік проповідував про Ісуса правдиво і заклик, який він робив, щоб люди покаялися був теж виважений. Євангелист попросив людей, які хочуть примиритися з Богом, встати із своїх місць. Він кілька разів перепитав, чи дійсно люди, які піднялися розуміють для чого вони встали і чи справді вони хочуть молитися, щоб мати стосунки з Ісусом (через спілкування: молитву, Біблію і тд). Я відмітила для себе, що він не хотів «каяти» людей, як це роблять багато інших проповідників, використовуючи людські емоції. Він власне хотів донести потребу людської душі у спасінні від гріха, потребу у спілкуванні з Ісусом.

Я сама багато після його виступу переосмислила. Чесно признаюсь, що багато плакала – сокрушалася від того, що часто я не справжня з Богом та людьми. Інколи приходиться грати якісь ролі, бути більш духовною хоча б на словах (коли на ділах далека від цього). Я хочу вчитися бути справжньою. Мрію навчитися геть не залежати від думки інших людей (бо часто підлаштовуюсь під якісь правила), а вміти твердо відстоювати свої переконання.

Тепер я і справді переконалася у відмінності відеовиступів, які ми дивимося у ютубі і можемо потім так суховатенько ділитися враженнями від почутого. Інше діло – особиста зустріч – бути там, де говорить спікер, захоплюватися його харизмою, переживати незабутні емоції. Я остаточно зрозуміла, що хочу завжди віддавати перевагу саме таким заходам. Я отримала масу позитиву. Навіть так, що вночі не могла довго заснути.

gt

Окрему подяку хочу висловити моїй добрій подрузі Ані Забельниковій, завдяки якій я потрапила на цей неймовірний захід. Все дуже просто: Аня запросила мене піти разом із нею ще в кінці серпня і одразу придбала для мене квиток. І, якщо б не її запрошення, хто зна чи відвідала б я Палац спорту і вперше на свої власні очі побачила легендарного Ніка Вуйчича та почула його надихаюче послання «З Богом можливо все!».

Отож, слава Богу за все!

Update: Наступний виступ Ніка відбудеться 17 вересня 2017 на Хрещатику о 19.00. Цьогоріч — це благодійний (читати -безкоштовний) виступ. Нік жертвує багато чим,  щоб ділитися з людьми надією, яка живе в його серці. Не прогавте неймовірну можливість доторкнутись до чуда!

Детальніше:

https://www.facebook.com/NickVujicicUkraine/

https://www.facebook.com/events/2010105305885196/?ti=cl

Альона Бондарчук

Реклама

Християнине, про що ти мрієш?

Християнине, про що ти мрієш?

— Як же я мрію про новеньку машину!

— А я про те, щоб нарешті покінчити з боргами та зажити на широку ногу!

— Лиш би я вивчився вдало та побудував кар’єру, все решта не має значення. Лише тоді я відчую смак життя!!

Кожен з нас має свої мрії та погляди на життя. Набір стереотипів та шаблонів, за якими ми  намагаємося будувати життя, визначатиме його якість.  Добре це чи погано? Саме в цьому питанні постараємось розібратися.

Ми часто ставимо собі рамки, в які щосили намагаємося втиснути своє  буття. А що відбувається потім? Плани зазнають краху, все пішло не туди. Ого! Мрії та надії розбиті? Та ні! Просто до життя слід ставитися простіше, приймаючи до уваги похибку, яка трапляється і ті моменти, які не були сплановані тобою, але допущені в твоє життя Богом. Потрібно навчитися бути готовим до відкритого результату і що б не трапилось, вміщати його. Щодо мене, то менше за все хочеться, щоб життя було схожим на виробничий план. Можливо це було б  дуже продуктивно з огляду на економіку, але зовсім не цікаво.

clau0o7uxxcОднозначно, варто мати плани, мрії, стратегії, але також бути гнучким до змін та вміти перепрокласти шлях, як це робить  GPRS, коли машина пішла не за накресленим маршрутом. Я вчуся виходити з того, що є і не злитися. Тепер я інколи навіть ловлю задоволення від таких кардинальних незапланованих змін у житті.

Спостерігаючи за життям деяких моїх друзів-християн, я спробувала накреслити план їхнього «ідеального» християнства.  Ось що вийшло з того:

  • Народження (бажано у віруючій сім’ї);
  • Відвідування недільної школи;
  • Хрещення;
  • Відвідування підліткових клубів, молодіжних зустрічей, малих груп;
  • Служіння у церкві (як шаблон — спів у хорі);
  • Навчання в університеті, у рідкісних випадках – у духовній семінарії;
  • Хороша робота, дім, машина;
  • Своя власна зразкова християнська сім’я;
  • Народження дітей та їх виховання + забезпечення усім необхідним( їжа, одяг, освіта, відпочинок і тд);
  • Видання своїх дітей в окрему сім’ю ( одруження);
  • Виховання внуків;
  • Свій «вирішальний голос» у церковній раді;
  • Затишне життя у пригородньому домі;
  • Смерть — вічне життя із Богом.

51q9uxp1izc

Як вам такий план? Як на мене – непоганий. Щось можна додати, щось відняти, але загалом десь воно в межах такого списку. Після роздумів про усе це, в мене виникло контрзапитання: яку роль у цьому всьому відіграє Бог? Він мусить забезпечити цей соціальний пакет? Мені, знаєте, завжди по-доброму так здавалися милими молитви типу: «Боже, благослови моє життя!» Я думала: благослови для чого? Для того, щоб я міг безтурботно жити? Чи може благослови, щоб я міг знести усі труднощі та перешкоди, які заважають мені чинити волю Твою та все-таки  виконати її?

Чого ми просимо у Бога: стабільного християнського життя чи розширення наших кордонів, щоб ми могли бачити більше? Більше ніж «Я», більше ніж «МОЯ сім’я та діти», більше ніж «МОЇ друзі та МОЯ церква». Подивись на життя ширше аніж як на шаблон!

vv7dcnfgbtg

Можливо твою дитини не потрібно вчити в університеті 10 років, витрачаючи на це шалені гроші, щоб в результаті вона могла просто влаштуватись в житті. Можливо твої гроші можуть послужити краще, якщо ти побудуєш будинок для сиріт, які там набудуть собі справжніх батьків, а твоя дитина буде там служити, розповідаючи їм про Бога. Таким чином зможуть спастися десятки душ. Життя цих дітей теж зміниться на краще. І я не кажу, що це план для кожного. Вчитися, здобувати освіту та заробляти гроші теж може бути дане від Бога. Я лише хочу сказати, що Бог для кожного має задум, через який Він хоче розширити Царство Своє.

lsb2dj0nkeu

Але повір, ти не готовий почути цей поклик від Бога, коли у твоїй голові «шаблон». У такому випадку зовсім не ти раб у Бога, а Бог — твій раб! Всі ми прекрасно знаємо, що раб – той, у кого немає своєї власної волі. Він виконує лише те, що почує від Пана. Що чуєш ти? Чи можливо світ настільки полонив усі твої думки, що заглушив голос Бога?! Ти думаєш лише про новий одяг, нові поїздки на відпочинок, нові романтичні стосунки, нові можливості для додаткового заробітку? Про що ти мрієш  цілими днями? Це дуже ясно показує усі твої цінності.

Не говори нікому, як ти любиш Бога. Він бачить усе краще. Не розповідай, що поважаєш Його, коли ти зовсім не піклуєшся про Його справу на цій землі.

Я закликаю тебе викреслити з голови ШАБЛОН. Твоє життя не повинно бути таким. Бог має покликання для тебе, твоєї сім’ї, твоїх дітей. І все це НЕ для того, щоб влаштувати твоє особисте життя. Божий план завжди охоплює спасіння людей. Бог дивиться широко, відкрий очі і ти.

ookzvwavcuu

Я особисто знаю кількох людей, які пішли «ПРОТИ ТЕЧІЇ». Вони почули, чого Бог хоче від них . Хоча у них був налагоджений бізнес, були шалені прибутки, великі будинки, вони продали усе і пішли за покликом Бога. Тепер, завдяки служінню цих Божих слуг, багато людей стали спасенними, голодні – нагодованими, спраглі – напоєними, ув’язнені – відвіданими. Оскільки ці люди шукали Божої волі, вони почули і виконують її. Зараз вони живуть дуже скромно. Дехто – у «трущобах» Африки з хворими на СНІД дітьми, дехто – далеко від цивілізації, на березі озера, звідки і п’є воду і де купається. Об’єднує цих людей відчуття щастя, що вони на тому місці, куди їх покликав Бог. А це і справжнє блаженство.

Альона Бондарчук

Фото: Віктор Дубовенко

 

 

 

 

 

 

 

5 життєво важливих уроків, які я отримала до своїх 25-ти

Ось і підійшов той особливий момент, коли я святкуватиму мою чверть  століття. Так, дата неоднозначна і змушує задуматися чого я здобула за цей час.Потрібно поставити нову планку на наступні 25. Оглядаючись назад, я розумію, що у моєму житті нічого не відбувалось просто так. Все мало свою ціль. І це чудово. Прекрасно, що я зараз можу усвідомлювати і дякувати Богу за кожну прожиту мить, не зважаючи на сльози, біль, розчарування, падіння. Я знаю, що ці речі робили мене сильнішою, зміцняли характер та загартовували дух. Було теж і багато радості, коли я літала на крилах від щастя. І це Бог по своїй милості давав у моє життя. Взагалі життя з Ним — неймовірно.

1SEibj4p1i8

Я вирішила підбити підсумок останніх 25-ти років та написати 5 уроків, які я отримала впродовж цього часу. Я  їх написала б набагато більше, але ці вважаю найголовнішими. Друзі, ділюсь з вами мудрістю, яку дав мені Бог. Мотайте на вус.

  1. Бережи своє та чуже серце.

Я думаю багато з вас подумає, що це так банально. Та ну, Альон, що чесно? ТАК!!! Досвід не можна зіжмакати в грудку та викинути у смітник. Мій особистий досвід просто кричить до молодих хлопців і дівчат: «Збережіть себе для ОДНОГО! Не розтрачуйте свої емоції на непотрібні розмови, залицяння, загравання, інтриги і тд. Дочекайтесь того, від якого будете в захваті!» Кожного разу, коли ти по-особливому (тобто не дружньо) спілкуєшся з особою протилежної статі, ти віддаєш частину своєї сутності. У ньому залишається частинка тебе, у тобі – частинка його.  Не думай лише про себе, коли ти відповідаєш на залицяння хлопця.

Ліна Костенко застерігає: «Не окрилюй того, з ким не збираєшся в небо!», а Соломон наставляє: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя».

IMG_20160806_163456

  1. Забудь про минуле, дивись з вірою у майбутнє.

Проблема у тому, що ми, люди, так часто зациклюємось на минулому, що не можемо будувати майбутнє. Все обдумуємо інші варіанти виходу з минулих ситуацій, згадуємо образи та непорозуміння і тд. Не знаю, може я одна така??? Але я зрозуміла колись, що все, що було – пройшло. Його вже немає і ніколи більше не буде. Були неправильні вчинки, гріхи, сварки, інше.  Але все! Ця сторінка перегорнута, а попереду нова – чистий аркуш білого паперу. Для чого ти гортаєш сторінки назад? Гортай їх уперед – заповнюй новим – позитивним, світлим, добрим. Не бійся, що не вдасться. Дивись у майбутнє  з вірою у найкраще для тебе!

Апостол Павло каже : «… забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі».

Kl9RFtBBOXU

  1. Знайди своє покликання та будь-якою ціною виконай його!

Я скажу: досить тобі прокидатися і не знати для чого ти створений і що тобі в цьому світі робити! Досить пити каву та ходити на нудну роботу!  Може справді досить? Зупинись! Прислухайся до свого серця – до того, що говорить тобі Бог. Він створив тебе для цілі. Ти народжений не просто так! І ти маєш зрозуміти це. Я вдячна Богу, що я зрозуміла куди я маю рухатись у цьому житті і що дає мені наснагу. Прокидаючись вранці, я знаю, що моє життя має сенс.  Зараз я на етапі розуміння свого покликання. Я ще не виконую його, але активно рухаюсь, щоб досягнути ту ціль, яку для мене дав Бог.

«У людини є два дні народження: перше – коли вона народилась і друге – коли зрозуміла для чого».

  1. Живи своє життя.

Я зрозуміла, що в час постпостмодернізму можна легко загубитися. В соціальних мережах ти можеш бачити успішних і красивих людей. Тобі хочеться бути схожим на них: заробляти купу грошей, не напрягаючись, їздити на Мальдіви та селфитись на кожному кроці.  Світ нав’язує: «Будь таким як оцей на картинці!». Навколо лозунги: «Успіх! Гроші! Вперед!». Послухай, та це ще не все. За тими картинками, лозунгами криється невидима сторона. Світ хоче вкрасти твою індивідуальність, твою значимість як особистості. Бери хороші приклади з життя твоїх друзів, але не ставай чиїмось двійником. Запам’ятай, ти – унікальний!

IMG_7047

  1. Багато навчайся, багато подорожуй, займайся самоосвітою!

Всім відомо, що сказав Генрі Форд, що лише той, хто продовжує вчитися залишається молодим, а той хто перестав вчитися, той і в 20 уже старий. Тому, ніколи не занедбуй навчання: семінари, тренінги, майстер-класи. Особливо, якщо це стосується твого покликання. Це дає змогу тобі оновити свій розум, здобути нові класні ідеї, думки.

Коли ти подорожуєш, ти теж виходиш із зони свого комфорту, вчишся розмовляти іноземною мовою. Ти дізнаєшся нову культуру, нові погляди на ті ж самі речі. Є ще одна фраза, яка говорить, що день проведений у іншому місці, вартує більшого ніж десятки років у твоєму рідному.

Якщо ти не вчився в універі, не біда. Відкрий інтернет і знаходь відео уроки, читай книги бестселлери, спілкуйся з мудрими людьми. Це все допоможе тобі стати освіченою людиною. Розвивайся, не стій на місці, бо якщо не будеш вчитися, не зможеш іти в ногу з часом та бути конкурентоспроможним.

IMG_6939

Підсумок: проживи життя так, щоб коли ти розповідатимеш про нього внукам, сидячи в свої 90 у кріслі-качалці, вони відкрили рота від захвату. Щоб захотіли прожити таке ж наповнене змістом життя і наслідувати Бога, як Його наслідував ти.

Альона Бондарчук

 

 

 

Твій слід в історії. Божа воля і твоя відповідальність

Desktop24

Останнім часом все більше думаю про свій слід в історії. І нехай не будемо брати цю тему глобально, а зосередимося хоча б локально на тому відпечатку, який кожен з нас залише на цій Землі.  Подивимося, як життя одного може впливати на долі конкретних людей. Зараз Бог явно звертає мою увагу на приклади з мого буття, якими я хочу поділитися з вами. Всі ці кейси носять негативний характер, але відкривають переді мною нові можливості. Я розумію, у чому мені треба зміцнитися: більше вкладати у тих людей, котрих Бог довірив мені. Я наведу кілька реальних ситуацій без використання імен і зроблю висновок. Переконана, що кожному  буде над чим подумати.

Ситуація №1. З цієї молодою жінкою я спілкувалася протягом одного навчального року. Я займалася англійською з її дитиною. Я постійно думала про те, як донести їхній сім’ї Євангеліє. Я розповідала, що ходила у церкву, приносила християнські журнали для доньки, запрошувала у дитячий літній табір. Але я все ж не розповіла їй усе про Христа, я все чекала відповідного моменту, якого так і не настало. Мама дівчинки була дуже хорошою і привітною, милою жінкою. Правда ростила дитину вона без чоловіка, з своєю мамою. Так в кінці навчального року ми розійшлись своїми дорогами. Пізніше, я дізналася, що мама дівчинки зникла безвісті. Її шукали, але безрезультатно. Офіційна версія, що вона покінчила з собою (хоч я в це не вірю,бо бачила її як зразкову маму). Нещодавно її знайшли мертвою (пів року потому).

4540_HHH

Знаєте, все б воно нічого. Трагічна історія та й усе. Але я бачу у цьому свій «пробіл». Що сталося б, якщо б я молилася, постилася б про цю сім’ю, розповіла б Євангеліє та запросила приєднатися до церкви?! Тепер донечка залишиться сиротою з бабусею. Можливо у матері  була депресія, якої я не помітила. І вона так потребувала знати, що Бог її любить. Про що я їй так і не сказала. Тепер вже ніколи і не скажу. У цій драмі я так і не зіграла можливо свою ключову в її житті роль.

Ситуація №2. З цією дівчинкою я була мало знайома. Вона у свої 18 прийняла хрещення і стала членом церкви. На жаль, її мало хто помічав, часто навіть не запрошували на різні «молодіжні тусовки». Вона була дуже скромною на вигляд і не привертала до себе особливої уваги. Часто була просто осторонь. Хоч і не пропускала недільних служінь, вона так і не знайшла себе у церкві як служитель.

molitvi-geni2

Бог клав мені на серце змінити якось це. І в той час, коли можливо ніхто не помічав цієї проблеми, я її чітко бачила. Тоді я запросила її до себе на дівочу групу. Їй не вдавалося постійно її відвідувати, оскільки було тяжко добиратися до сусіднього селища. Потім я запросила її до себе на недільний обід. Ми гарно провели час.  Бог часто побуджував мене дзвонити до неї, але я робила це рідко. Я мало знала про її життя, окрім того, що дуже мене зацепило (в хорошому розумінні), що вона хотіла мати одного чоловіка на усе життя.

Потім наш зв’язок якось перервався. Після закінчення навчання, вона пішла працювати. Я згадую її палке бажання служити і побувати на Фестивалі Надії у Львові. Але вона не змогла бути через роботу, яка до того ж була навіть не за професією (вона вчилася на перукаря і дуже хотіла ним працювати). Як сьогодні пам’ятаю той день коли востаннє її бачила. Я зайшла до неї на роботу. Вона вийшла до мене, була такою веселою, життєрадісною, багато мені щось розповідала. Сказала також, що дуже шкодує, що не може відвідувати служіння і з жалем сказала про довгоочікуваний Фестиваль. Це було десь у червні, а потім у серпні фатальна новина: вона потрапила у ДТП. Хлопець віз її на скутері додому і їм на зустрічну виїхав бус, якого неповнолітні хлопці взяли у батька без просу.

Фатальний час,фатальне місце… Вона ще жила кілька днів, приходила до тями, спілкувалася з рідними, але потім відійшла вічність. Їй було лише 19.

Heart Rhythm On Black

Що я могла б зробити? Хлопець, який віз її, не був християнином. Вона з ним зустрічалася. Я про це навіть і не знала. Хто зна, можливо, якщо б ми спілкувалися більше і я могла б більше нею цікавитися, вона б не їхала тоді у ту ніч із ним. Можливо б вона вирішила чекати того, який справді буде для неї від Бога. Хоча я не знаю, які були Божі шляхи. Можливо, її смерть відкриє для його родини двері в Царство Боже. Але я всього лише говорю, що вірю в те, що цій аварії можна було зарадити. І сумління мене картає, що в її житті я не зіграла своєї ролі як подруга-християнка.

Ситуація №3. Дівчина, з якою я наче багато спілкувалася, але без належного ентузіазму. Вона завжди більше проявляла ініціативи, я лише відповідала взаємністю. Вона була наближеною до Господа, але ще так потребувала моїх ревних молитов, настанов та простої християнської опіки. Я ж думала, що розмов отих вистачає і що я вже достатньо вклала в її голівоньку розуміння про моральні норми поведінки, потрібні для її життя. Але не тут то було. Через відсутність між нами глибоких стосунків, я не знала чим вона живе (лише поверхнево). А вона відійшла від Істини. За цей час вона мала перші у своєму житті інтимні стосунки з хлопцем. Він був до всього ще й п’яним і само собою наступного дня покинув її. А вона тепер мучиться, бо розуміє, що назад цього всього не повернеш. Знання моралі не допомогли їй.  А я мучуся, що не вникала у її життя, не вимолювала її у Бога. А можна б було вберегти її від таких компаній і подібних «хлопців» своєю сестринською турботою і щирими відносинами.

landscape-1462815365-holding-hands

Ситуація №4. Тепер мова піде про подружню пару. З дружиною я мала досить хороші відносини. Я всіляко намагалася її духовно наставляти( бо бачила потребу у цьому). Але напевно я недостатньо про це переживала. Бо такі не заслужила на довіру сповна. Так склалося,що вже після одруження виявилося що вони мали інтимні стосунки до шлюбу. І я не пишу це тут, щоб висміяти їх і всіх, які не утримуються в чистоті до шлюбу. Зовсім ні! Я пишу це з великим болем у серці, бо вірю, якщо б у кожного з них були духовно зрілі наставники, то цього б не сталося.

Говорити на інтимні теми мені не завжди було комфортно, тому я якось оминала цей «острівок». При тому, що сатана цю сферу використовує на свою користь, тільки так, щоб розбити християн. А нам так і не вдавалося відверто поговорити і те, що ще можна було до шлюбу вирішити і з чистим сумлінням іти в сімейне життя, тягнулося ще довго. Я винна, що не проявила пильності у відносинах і з подругою і не відчула підозрілого.

72734777

Я пишу це все тут, відкриваючи можливо моє і чиєсь особисте, щоб спонукати піклуватися вас про людей, яких Бог вам довірив. Це не просто люди. Це цілі долі. Повірте, для всіх вищеперерахованих осіб будуть свої наслідки з цих ситуацій. В переважній більшості ці наслідки негативні. Для когось взагалі вороття немає( бо вони померли вже), а для тих, хто усвідомив свої помилки, нелегко їх забути і жити з «чистого листа».

Бог кожного з нас побуджує піклуватися про конкретних людей: Машу, Ваню, Петю, Дашу… Але так часто ми вважаємо це неважливим – дзвонити по телефону, зустрічатися, щоб пити каву і говорити про життя, годинами молитися і брати пости за цих людей. Я не знаю,що бачите ви у цих ситуаціях: фатальний збіг обставин, Божу волю чи вибір самої людини? Я розумію також, що кожен з них зробив свій вибір у житті і роль цього не можна ніяк применшити. Інший хтось скаже, що це Божа воля і ситуації такого масштабу — то не наша справа. Але я  все-таки бачу у цьому своє безвідповідальне ставлення до довірених Богом людей.

buduschee-proshloe-nastoyaschee-vremya-tekst-Favim.ru-64166

Нам легко всістися на сидіння Судді і карати всіх грішників. Але, перш ніж наступного разу судити чийсь вчинок, подумай, чи достатньо ти був зацікавлений у тому, щоб цей гріх чи ця ситуація не відбулася? Якщо ти робиш усе від тебе залежне, молишся за своїх друзів і ревнуєш про їхнє благочестиве життя, регулярно глибоко спілкуєшся з ними то ти справжній молодець. А якщо не так, то думай сам…

Твій слід в історії – це благословенні долі людей, доручених тобі Богом.

Альона Бондарчук